«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

Доведення банку до неплатоспроможності як новела Кримінального кодексу

Учора, 2 березня 2015 року, Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних з банком осіб”. Вказаним законом було доповнено Кримінальний кодекс України новим злочином середньої тяжкості – статтею 218-1 “доведення банку до неплатоспроможності”. За статтею 218-1 злочином визначено доведення банку до неплатоспроможності, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення пов’язаною з банком особою будь-яких дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору. Текст автором наводиться із даних законопроекту №2085.

На жаль, текст вказаної статті кримінального закону не можна вважати досконалим. Адже по суті диспозиція статті 218-1 КК України ставлення в вину особі діянь, які не є протиправними. Так,  злочином визнається умисне вчинення пов’язаною з банком особою будь-яких дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних… Але в законі не слова не сказано про те, що будь-які дії пов’язаної особи мають при цьому бути протиправними, тобто порушувати закон, або хоча б нормативно-правові акти Національного банку України. Діяльність між банком і  пов’язаною з ним особою законом не заборонена. От і виходить, що за законні дії, які через складну економічну ситуацію в Україні призвели до неплатоспроможності банку, хтось буде нести кримінальну відповідальність.

Як наведені положення кримінального закону співвідносяться зі частиною другої статті 58 Конституції України “ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення”, – питання риторичне.

Виникає й друге зауваження до змісту статті 218-1. Хто і на підставі яких методик визначатиме причинно-наслідковий зв’язок між діями пов’язаної з банком особи і віднесенням банку до категорії неплатоспроможних? Якщо це робитиме, наприклад, НБУ, МВС або інша державна установа постфактум, тобто після визнання банку неплатоспроможним, то тут автор вбачає величезне поле для грубих зловживань по відношенню до політично “неугодних” власників банків.

Автору такий законодавчий підхід нагадує Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 липня 1940 року «Про відповідальність за випуск неякісної або некомплектної продукції і за невиконання обов’язкових стандартів промислових підприємств», згідно якого випуск неякісної або некомплектної продукції і невиконання обов’язкових стандартів промислових підприємств кримінальну відповідальність несли директори, та головні інженери і начальники відділів технічного контролю. При цьому встановлення вини вказаних посадових осіб у випуск неякісної або некомплектної продукції законом не передбачалося. головне було – політична доцільність.

Comments are currently closed.