«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

Повна матеріальна відповідальність працівників

У звязку із численими питаннями, які виникають у наших клієнтів щодо укладення договорів повної матеріальної відповідальності, публікуємо рішення суду, з якого чітко вбачається, що в даний момент такі договори укладаються лише з працівниками, які зазначені в Постанові №447 від 28.12.77 року, і лише у разі укладення типового договору, якій також міститься в даній постанові.

Зразок типового договору про повну матеріальну відповідальність ви можете скачати тут.

Текст рішення суду:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА

Справа № 22-3028/13                                              Головуючий у 1 інстанції: Таран Н.Г.

                                                                                                                 Доповідач: Нежура В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

5 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду  м. Києва  в    складі:

головуючого судді: Нежури В.А.

суддів:                      Усика Г.І., Соколової В.В.

при секретарі:          Охневській Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Трест Київспецбуд” до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, –

В С Т А Н О В И Л А

В квітні 2012 року  ПАТ “Трест Київспецбуд” звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих підприємству, посилаючись на те, що відповідач працював на підприємстві з 03.06.2005 р.  по 26.04.2011 року на посаді виконроба. 27.08.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості переданих йому товарно-матеріальних цінностей, коштів і інших цінностей. 26.04.2011 р. комісією з інвентаризації було встановлено нестачу переданих відповідачу товарно-матеріальних цінностей на суму 270181,77 грн.. Відповідач пояснення відмовився надати, шкоду до цього часу не відшкодував.

З урахуванням часткового погашення боргу і стягнення шкоди в розміру середнього заробітку згідно наказу по підприємству, сума заборгованості становить  262 102,92 грн.

Рішенням  Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, на користь ПАТ “Трест Київспецбуд 262 102, 92 грн.  заподіяної майнової шкоди та вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1  звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує на те, що з особами, які займають посаду виконроба не може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність за завдану з їх вини шкоду підприємству, оскільки  ця посада не  включена до відповідного переліку посад, затверджених  Постановою Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 447\24 «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються  робітниками, з якими підприємства, організації і установи можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих ним для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевозки чи застосуванню в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність  (далі – Постанова №  447\24).

В суді апеляційної інстанції апелянт і його представник підтримали  подану скаргу, із викладених в ній підстав,  представник позивача  заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи пред*явлений позов суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджений факт нестачі  прийняти  на себе відповідачем товарно-матеріальних цінностей у заявленому в позові розмірі.

Але погодитися з таким висновком суд не можна.

Статтею 134 КЗпП України передбачені випадки повної матеріальної відповідальності працівників,  серед яких зокрема, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті  135-1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у ПАТ “Трест Київспецбуд” з 03.06.2005 р. по 26.04.2011 р. на посаді виконроба, і був звільнений з 26.04.2011 р. з посади згідно наказу № 17-к від 26.04.2011 р. за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України  (а.с. 10, 11).

27.08.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості переданих позивачу товарно – матеріальних цінностей, коштів і інших цінностей, (а.с. 7-9).

26.04.2011 р.  комісією з інвентаризації, створеної  згідно  наказу від 01.03.2011 р. № 36,  на підставі  даних порівняльної відомості, було встановлено нестачу переданих відповідачу товарно-матеріальних цінностей на суму 270 181,77 грн., з яких 3997,99 грн. було повернуто шляхом передачі перфоратора  СТШ-250, а ще 4080, 86 грн. було утримано із зарплати згідно наказу № 61.1 від 26.04.2011 р.

Посилаючись  на укладений договір про повну матеріальну відповідальність, і встановлений          факт нестачі переданих під звіт  товарно-матеріальних цінностей, позивач просить стягнути із відповідача завдану підприємству матеріальну шкоду в розмірі 262 102, 92 грн.

Як роз*яснено в  п. 8  постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов’язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції з*ясувавши, що між сторонами був укладений договір про повну матеріальну відповідальність не перевірив  належним чином, чи  міг бути укладений такий договір із відповідачем.

Як вбачається зі змісту ст. 135-1 КЗпП України, вона передбачає загальні умови  укладання договорів про повну матеріальну відповідальність із працівниками, і встановлює,  що  перелік таких  посад і робіт затверджується в порядку,  який визначається Кабінетом Міністрів України.

Чинним трудовим законодавством вказане питання врегульовано Постановою № 447\24.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що у вказаній постанові відсутня посада виконроба, а також відсутні види робіт,  які  виконуються виконробом,  і у зв*язку із чим із ним може  бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Посилання представника позивача на те,  що такими видом роботи є виконання працівником робіт «з прийому на зберігання, обробці, зберіганню, відпуску матеріальних цінностей  на складах …»  відхиляються колегією суддів, оскільки  наведене стосується працівників, які  приймають, зберігають і відпускають матеріальні цінності зі складу, тоб то з конкретно визначеного місця зберігання цінностей. Виконроб, відповідно до покладених на нього функціональних обов*язків не може вважатися працівником, який виконує роботи безпосередньо пов*язані із обслуговуванням матеріальних цінностей на конкретному  складі або іншому конкретно визначеному місці їх зберігання.

За встановлених обставини, а також з  урахуванням наведених норм права і роз*ясень Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів  приходить до висновку, що договір про повну матеріальну відповідальність укладений в порушення встановленого законом порядку,  і тому  його наявність не  може бути підставою для  покладання на  відповідача обов*язку по відшкодуванню шкоди, завданої нестачею матеріальних цінностей у повному обсязі.

Оскільки позивач,  в якості підстави своїх вимог послався на існування укладеного між сторонами у справі договору  про повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду, то відповідно до вимог статей 11 і 303 ЦПК України, колегія судів не може вийти за межі позовних вимог і вирішувати спір з інших правових підстав, передбачених ст. 134 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскаржуване   рішення суду не відповідає  нормам матеріального і процесуального права, у зв*язку із чим  воно підлягає скасуванню і ухваленню нового про відмову у задоволенні пред*явленого позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316  ЦПК України, колегія суддів, –

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове такого змісту.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства “Трест Київспецбуд” до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:                                       Судді:

Comments are currently closed.