«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

Фактичні шлюбні відносини (цивільний шлюб) в Україні

Реальності фактичних шлюбних відносин

На даний час у нашій країні почастішали випадки проживання людей у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. До таких відносин дуже часто застосовується термін «громадянський шлюб». Проте необхідно зауважити про помилковість даного визначення. Ще у 1917 року у революційній Росії був виданий декрет “Про громадянський шлюб, дітей і ведення книг актів громадянського стану”. А через два роки такий декрет був виданий і на Україні. Цей декрет відмежував церковний шлюб від громадянського, та передав державі функцію регулювання та контролю шлюбних відносин державі. Тобто спочатку поняття «громадянський шлюб» означало шлюб, який зареєстрований в органах державної влади. Проте те, що раніше називалось «позашлюбними стосунками» зараз помилково визначають як «громадянський шлюб». Отже, необхідно зробити висновок, що це поняття було введено з метою протиставлення церковного шлюбу та зареєстрованого державою, а застосування даного поняття як спільне проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є невірним та протирічить самому значенню словосполучення «громадянський шлюб».

На сьогоднішній день такі відносини між чоловіком та жінкою прийнято називати «фактичним шлюбом», вони мають відповідати таким критеріям:

  • Особи проживають разом;
  • Ведуть спільне господарство;
  • Не зареєстрували свої відносини в органах державної влади.

Проблеми, пов’язані з існуванням фактичних шлюбних відносин існують досить давно. З кожним роком все більша кількість юристів досліджують дане питання. Прийняття 10 січня 2002 року Сімейного кодексу України вирішило деякі питання, пов’язані з існуванням «фактичних шлюбів», проте повністю не внесло ясності у вирішення даної проблеми.

Сімейний кодекс України визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Проте виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає з особою у «фактичному шлюбі» одночасно також перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Адже подружжя вважається сім’єю навіть тоді, коли вони проживають окремо. Тоді можна зробити висновок, що «фактичні дружина (чоловік)» з такою особою не можуть вважатися сім’єю.

Ст. 74 Сімейного кодексу України встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою. При цьому дана стаття врегульовує питання щодо майна, набутого особами за час спільного проживання, а саме встановлюється, що вищезазначене майно належить їм на праві спільної сумісної власності. Проте, у випадку застосування даного положення на практиці виникає чимало проблем. По-перше, у зв’язку з відсутністю реєстрації стосунків часто виникає проблема щодо встановлення моменту виникнення і припинення фактичних шлюбних відносин. У зв’язку з тим, що вищезазначені факти часом майже неможливо довести, необхідно звернути увагу, що найкращим доказом існування шлюбних відносин є показання свідків (родичів, сусідів, друзів тощо). По-друге, виникає проблема у випадку існування фактичних шлюбних відносин паралельно з зареєстрованим шлюбом, адже законна дружина (чоловік) також має право спільної сумісної власності на майно чоловіка (дружини). По-третє, дуже часто майно, придбане особами на спільні кошти, реєструється на одного з них, та є власністю виключно тієї особи, на яку воно зареєстровано. Друга сторона не має права на це майно доти, поки не доведе, що це майно дійсно є спільним, що на практиці виявляється дуже складно.

Також необхідно зазначити, що в Ухвалі судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 12.07.2000 року зазначається, що «сам лише факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без встановлення участі сторін спільною працею в набутті майна не є підставою для визнання за ними права спільної сумісної власності на нього».

Довести те, що певне майно є спільним можна завдяки квитанціям (чекам) чи, наприклад, у випадку позики, яку Ви берете у третьої особи, вказавши у розписці мету задля якої надаються дані кошти. Також можна захистити себе взявши з «фактичного» чоловіка (дружини) розписку, у якій буде вказана сума наданих коштів та мета для якої Ви їх надаєте. Проте на практиці даний спосіб майже не застосовується у зв’язку з тим, що особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, бояться образити одне одного, виявивши недовіру. Тому найкращим виходом з даної ситуації є оформлення майна у спільну часткову власність.

З прийняттям нового Цивільного кодексу України становище осіб, які мають фактичні шлюбні відносини дещо змінилося, оскільки до цього вони взагалі не мали жодних прав на майно після смерті фактичного чоловіка чи дружини. Зокрема особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш ніж п’ять років до часу відкриття спадщини, відносяться до четвертої черги спадкування за законом. Проте, очевидно, що навіть за таких умов частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку можна було б отримати в зареєстрованому шлюбі. Виходом з даної ситуації є складання заповіту.

Доволі актуальною є проблема, яка пов’язана з існуванням права на утримання у осіб, які не перебувають у шлюбі між собою. Ст. 91 Сімейного кодексу України надає право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Щодо свого утримання вони набувають таких самих прав, як і подружжя. Проте є умова, яка має істотне значення,-проживання однією сім’єю тривалий час. Конкретного визначення поняття «тривалий час» у законодавстві не дано, тому за аналогією до ст. 76 Сімейного кодексу України можна зробити висновок, що це має бути не менш як десять років.

Також необхідно звернути увагу на аспекти, що стосуються особистих немайнових прав осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Як і в зареєстрованому шлюбі чоловіку й жінці гарантовані рівні права та можливості відповідно до основних прав і свобод людини. Зокрема, вони вільні у виборі місця проживання, виборі професії, роду занять, мають право на свободу думки, совісті та релігії, повагу до своєї індивідуальності, мають право розподілити між собою сімейні обов’язки та вирішувати сімейні питання.

Проте необхідно зазначити і про деякі проблеми, що виникають при відсутності зареєстрованого шлюбу.

Однією з них є те, що право на зміну прізвища виникає тільки у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

Виникають також проблеми, пов’язані з визначенням походження дитини, батьки якої не перебувають в зареєстрованому шлюбі. Це можливо, наприклад, у випадку, коли батько дитини не визнає батьківство чи просто не хоче бути записаним батьком дитини. Багато чоловіків вважає, що таким чином вони вирішать всі проблеми та не будуть відповідати за свої дії, не будуть утримувати матеріально дитину тощо. Деякою мірою ця проблема вирішена завдяки новелі, яка міститься у ст. 128 Сімейного кодексу України, яка дозволяє визнати батьківство за рішенням суду. Застосування цієї норми захищає інтереси дітей та встановлює відповідальність батьків за свої дії. Хоча при цьому, хочу зосередити Вашу увагу на тому, що при зареєстрованому шлюбі такої проблеми не виникає, бо існує таке правило: «дитина, яка зачата і (або) народжена в шлюбі, походить від подружжя».

Необхідно звернути увагу на ускладнення, які виникають у осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, у випадку, якщо вони захочуть усиновити дитину. Відповідно до ч. 1 ст. 211 Сімейного кодексу України особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну й ту ж дитину. Проте також встановлено, що якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Це надає таким особам можливість усиновити дитину, але ще більше ускладнює непросту процедуру усиновлення. Та необхідно зазначити, що при необхідності вибору між подружжям, яке перебуває у зареєстрованому шлюбі та особами, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, стає зрозуміло, хто має більше шансів усиновити дитину.

При цьому необхідно зазначити, що фактичні шлюбні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу та не визнаються шлюбом взагалі, бо шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Як зазначається у ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.

Необхідно зазначити, що вибір реєструвати шлюб чи ні є суто індивідуальним. Кожен сам вирішує як буде краще для нього. Сім’я створена на основі «фактичного шлюбу» виконує ті самі функції. Це насамперед обумовлено необхідністю захисту прав дітей. Проте прирівняння «фактичного шлюбу» до зареєстрованого є недопустимим, бо в такому випадку буде втрачатись будь-який сенс реєстрації шлюбу. Звісно, реєстрація шлюбу не захистить Вас від можливості розлучення, проте все ж таки штамп у паспорті збільшує відповідальність осіб та ступінь захищеності їх прав та інтересів та дітей.

Comments are currently closed.