«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

“Закон Савченко”: окремі проблеми застосування

ca336b22214e4ea973f5433c4c7f351da23a5012Аналізуючи практику застосування судами змін до статті 72 Кримінального кодексу України (КК), внесених Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку строку попереднього ув’язнення у строк покарання” від 26.11.2015 №838-VIII (так званого “Закону Савченко”), адвокати АО “BSB Partners” дійшли висновку про наявність проблемних питань у його застосуванні:

  1. облік строку, який входить до загального строку попереднього ув’язнення, у випадку переривання останнього;
  2. момент, з якого ухвала місцевого суду про перерахунок строку позбавлення волі, набуває чинності й підлягає виконанню, якщо на дату її ухвалення особа за новим законом вже відбула покарання.

Перше питання. Безумовним є той факт, що попереднє ув’язнення особи завершується з моменту набрання вироком суду законної сили. Тобто, у випадку подачі апеляційної скарги, такий строк завершується з моменту проголошення ухвали апеляційного суду про залишення вироку в силі або ж проголошення обвинувального вироку апеляційним судом.

Однак проблема правозастосування виникає, якщо ухвалу апеляційного суду про залишення вироку місцевого суду в силі, було скасовано касаційним судом. У такому випадку, на наш погляд, має застосовуватися єдиний підхід: адже до дати повторного набрання вироком суду законної сили особа не є засудженою в смислі частини 2 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) й статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”. Тобто загальний строк попереднього ув’язнення має обліковуватися наступним чином: строк до дати першого проголошення ухвали апеляційного суду + строк від дати проголошення ухвали касаційного суду до дати повторного проголошення ухвали апеляційним судом.

На наше переконання, обмеження строку попереднього ув’язнення лише строком до першого проголошення ухвали апеляційного суду в такому випадку не грунтується на законі й може призвести до порушення Україною міжнародних зобов’язань за статтею 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Тим більше, що за статтею 62 Конституції України всі сумніви мають тлумачитись на користь обвинуваченого.

Друге питання. І тут ніби то не мало бути  труднощів у тлумаченні. Однак у випадку, коли після перерахування одного дня попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, засудженого потрібно негайно випускати на волю – тут виникають певні двозначності. З якого часу відповідна ухвала місцевого суду набирає законної сили й підлягає виконанню: з моменту проголошення чи з моменту закінчення строку апеляційного оскарження або завершення апеляційного розгляду?

Здавалось б, самим Законом від 26.11.2015 №838-VIII чітко визначено: суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк  попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання.

Однак деякі судді й в цьому випадку, на наш погляд, помилково тлумачачи кримінальний процесуальний закон, не постановляють негайне виконання таких ухвал.

За аналогією статті 377 КПК така ухвала має виконуватися негайно. Адже ніхто не може утримуватися в неволі “альтернативно”. Тим більше, що стаття 539 КПК передбачає зупинення у виконанні ухвали місцевого суду, лише у випадку апеляційного оскарження ухвал суду про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання або заміну йому невідбутої частини покарання більш м’яким. І зазначене обмеження не передбачено до випадків за статтями 72 або 74 КК.

Тож, якщо після перерахунку строку позбавлення волі, з урахуванням строку попереднього ув’язнення “день за два”,  така особа на дату проголошення місцевим судом ухвали фактично відбула покарання, така ухвала має підлягати негайному виконанню, а людина – звільненню.

У випадку іншого підходу – кожен має право звертатися до слідчого судді в районі знаходження колонії в порядку статті 206 КПК про негайне звільнення позбавленого свободи, як утримуваного надалі в колонії без законних правових підстав.

Адвокати АО “BSB Partners”

Валерій Буняк та Ярослав Новіков

Comments are currently closed.