«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

Оскарження рішень у сфері законодавства про рекламу

indexАдвокатом компанії Євгеном Старчуком було отримано рішення суду по справі клієнта, яким встановлено відсутність ознак зовнішньої реклами в банері клієнта і  підстав для демонтажу такого банеру.

Оскільки вказані питання часто виникають у наших клієнтів, публікуємо фрагменти з тексту позовної заяви для можливості публічного використання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі – №270/96-ВР) реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч.7 ст.8 Закону №270/96-ВР, розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з ч.6 ст.9 Закону №270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Вивіски чи таблички не є рекламою, якщо на них розміщена інформація про:

найменування особи;

про вид її діяльності;

про час роботи.

Крім того, щоб такі вивіски та таблички не визнавалися зовнішньою рекламою, вони повинні бути розташовані тільки на:

внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення;

зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху;

поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення;

та біля входу в таке приміщення.

Отже, фактично реклама від не реклами відрізняється за змістом інформації, а не за способом її представлення.

З аналізу зазначених матеріальних норм, можна дійти висновку, чи є вивіска рекламою, залежить від того, яка інформація на ній розміщена.

По-перше, на спірній вивісці зазначений знак для товарів та послуг, а по-друге, товар щодо якого необхідно сформувати або підтримати обізнаність під ТМ, не випускається. Таким чином, оспорювана вивіска, взагалі не підпадає під поняття реклама.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець) зобов’язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово зазначалась в листах Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва: Лист № 9522 від 28.12.2006 року, Лист № 4089 від 07.06.2007 року, Лист № 4186 від 31.05.2005 року.

Згідно з листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 13.10.2010 року №130096 у разі, якщо на фасаді будівлі, яке займає суб’єкт господарювання, та/або біля входу (в’їзду) в нього розміщена інформаційна вивіска, інформація, на якій не містить закликів до придбання товарів чи надання послуг або іншої інформації, призначеної сформувати, або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес у відношенні такої особи, або товару (послуги), така інформація, не є рекламою.

Таким чином, вивіска «_________________», містить інформацію про належний позивачу знак для товарів та послуг, його види діяльності а тому, вищевказана вивіска підпадає під поняття «вивіска», чи «табличка», які визначені у ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу», у зв’язку з чим відповідач безпідставно розцінив дану вивіску, як рекламу.

Діючим законодавством України не передбачено отримання будь-якої дозвільної документації на розміщення вивіски чи таблички з інформацією про зареєстровані знаки для товарів і послу. А тому, по-перше, посилання відповідача на порушення позивачем Закону України «Про рекламу», є протиправним та суперечить діючому законодавству, по-друге, вимоги відповідача щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами також є протиправними.

Слід ще й зазначити, що Законом №270/96-ВР встановлено лише два критерії розмежування вивісок та зовнішньої реклами: зміст інформації та місце її розташування. Ніяких інших додаткових умов, наприклад, розмір вивіски або спосіб її виконання, Закон №270/96-ВР не містить.

Тому, з цього приводу слід дослідити підзаконні нормативно-правові акти, а саме: Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 та Порядок розміщення інформаційних вивісок у місті Києві, затверджений розпорядженням КМДА від 15.04.2011 року № 56.

Так, наприклад п.3 Порядку розміщення інформаційних вивісок у місті Києві, затверджений розпорядженням КМДА від 15.04.2011 року № 56 мова йде про те, що коли площа інформаційної вивіски перевищує 2,0 кв.м., вона вважається зовнішньою рекламою.

Дещо інший підхід застосовано у Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067, до яких в травні 2012 року в п.48 було внесено зміни, які визначили, що площа вивісок та табличок поверхні не повинна перевищувати 3 кв.м.

Однак, звертаю увагу на те, що в Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067 не зазначається, що вивіски та таблички площею більше 3 кв.м. є зовнішньою рекламою.

Таким чином, випливає, що з появою Типових правил, з’явилися три різні об’єкти:

1) вивіски, які за своїм змістом відносяться до зовнішньої реклами;

2) вивіски площею до 3 кв.м., які не є рекламою;

3) вивіски площею понад 3 кв.м., які за своїм змістом відносяться до інформаційних вивісок, а не до зовнішньої реклами.

Крім того зауважу, що Закон України «Про рекламу» передбачає одну єдину можливість для видалення зовнішньої реклами. Так, з метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку державні органи, зазначені у ст. 26 цього Закону у відповідності до ч.3 ст.27 Закону України «Про рекламу», можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами.

Comments are currently closed.