«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

Знаки для товарів і послуг: Правові аспекти сучасного ринку інтелектальної власності в Україні

Знак для товарів і послуг сьогодні розглядається світовою спільнотою як невід’ємний елемент ринкових відносин, важливий фактор підвищення конкурентоспроможності продукції, захисту від недобросовісної конкуренції. Виконуючи функцію індивідуалізації товарів і послуг суб’єктів підприємницької діяльності, гарантуючи якість цих товарів і послуг, товарний знак стає дедалі важливішим важелем в умовах активізації торгівлі та глобалізації міжнародного торгівельного простору.

В усіх країнах світу політика держави у сфері інтелектуальної власності знаходить своє визначення в законодавчому врегулюванні відносин, що виникають у цій сфері. Це стосується всіх об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі знаків для товарів і послуг. З 1994 р. в нашій державі діє Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, в якому викладені правові засади щодо охорони прав на товарний знак. Норми щодо набуття, здійснення та захисту прав на знаки для товарів і послуг містяться також у цивільному, кримінальному, адміністративному, митному законодавстві, законах України “Про захист від недобросовісної конкуренції” та деяких інших нормативно-правових актах.

Частиною національного законодавства є також норми міжнародних договорів, до яких приєдналась Україна, зокрема Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Договору щодо законів про товарні знаки (TLT). Положення щодо охорони прав на знаки для товарів і послуг містять кілька десятків підзаконних актів, які надають механізми реалізації законодавчих норм.

Прагнення України вступити до Світової організації торгівлі (СОТ) та інтегруватись у Європейське Співтовариство (ЄС) зобов’язує до виконання досить жорстких вимог щодо охорони прав на знаки, визначених в Угоді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (“Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights” – “TRIPS”) (ТРІПС) та директивах Ради ЄС. Прагнення удосконалити норми національного законодавства пов’язане також із необхідністю врахувати на законодавчому рівні інтереси як власників прав на знаки, так і третіх осіб, задіяних на внутрішньому і зовнішньому ринках товарів і послуг.

Декілька слів про ТРІПС Угода щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (англ. Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, скорочено TRIPS, звідси походить український варіант назви ТРІПС) — міжнародна угода, що адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об’єктів інтелектуальної власності. Цю угоду було прийнято під час Уругвайського раунду Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (ГАТТ) у 1994 році.

Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ є обов’язкове виконання угоди TRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов’язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS “Захист прав інтелектуальної власності” країни-учасниці зобов’язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення.

Стаття 41 Угоди TRIPS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.

Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.

Подальше удосконалення національного законодавства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Особливо актуальним нині є законодавче вирішення проблеми ефективного захисту прав на знаки для товарів і послуг. Сьогодні в Україні порушення прав інтелектуальної власності набуло значних обсягів. Особливо непокоїть стан справ у торгівлі продукцією з фальсифікованими знаками.

Всім відомо, що мало місце масштабне порушення авторського права та суміжних прав американських правовласників, яке призвело до запровадження жорстких торгівельних санкцій з боку Уряду США, внаслідок чого Україна втратила значні кошти. У короткий строк нашій державі вдалось вжити ефективних заходів щодо боротьби з піратством. Цього було досягнуто шляхом створення відповідної нормативно-правової бази.

Книга IV “Право інтелектуальної власності” визначає у 12-ти статтях правові засади щодо охорони прав на знаки для товарів і послуг у відповідності з міжнародними нормами.

Коло проблемних питань, пов’язаних із знаками для товарів і послуг, актуальність яких нині не викликає сумніву, дуже широке. Одне з них стосується правової охорони добре відомих знаків і попередження їх реєстрації третіми особами.

Можливість надання в Україні правової охорони добре відомим знакам існує давно. Вона базується на участі України в Паризькій конвенції про охорону промислової власності та на положеннях законодавства, які встановлюють верховенство міжнародних договорів у випадку невідповідності їм положень національного законодавства.

Кримінальний кодекс України передбачає досить сувору відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, зокрема щодо посилення відповідальності за незаконне використання знака для товарів і послуг.

Положення, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності відповідають Статті 42-50 Угоди ТРІПС. Введено норми, що дають можливість вжити заходів щодо забезпечення доказів або позову у справах про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема на знаки для товарів і послуг, так звані тимчасові (запобіжні) заходи щодо негайного припинення правопорушень.

Знайшло своє відображення і положення згаданої Директиви ЄС щодо реєстрації як знака позначення, схожого із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я інших осіб, знаками інших осіб, які охороняються на підставі міжнародних договорів України щодо однорідних товарів і послуг, та добре відомими знаками.

У зв’язку з вимогами ст. 7 згаданого “Договору про закони щодо товарних знаків”(TLT), законодавчого вирішення вимагає також проблема, яка стосується можливості розділення заявки.

За клопотанням заявника здійснюється розділення заявки за умови, що перелік товарів і послуг за заявкою містить декілька товарів або послуг.

Отже можна сказати, що головне, щоб власникам прав на об’єкти інтелектуальної власності були надані гарантії державного захисту їх прав, створені умови для існування цивілізованого ринку інтелектуальної власності, як того потребує проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС.

Comments are currently closed.