«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

Звільнення судді за порушення присяги. Аналіз справи «Олександр Волков проти України» і перспектив звернення до Європейського суду з прав людини

Перш за все необхідно відмітити, що звільнення судді за порушення присяги в Україні підпадає під гарантії §1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі – Конвенція) в її цивільно-правовому аспекті: «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру» (§91 рішення «Волков проти України»).
Також звільнення людини з посади судді є втручання у його право на повагу до приватного життя, стаття 8 Конвенції (§165 рішення «Волков проти України»). Відповідно, в такому випадку «втручання» має відбуватися на підставі національного закону належної якості, мати правомірну мету й бути пропорційним.
У контексті даної теми важливою для України є справа «Волков проти України», в якій у 2013 році було визнано порушення нашою державою низки положень Конвенції, серед яких: порушення прав заявника на незалежний та безсторонній суд; принципу юридичної визначеності в частині відсутності строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; порушення права заявника на повагу до його приватного життя; відсутність належної якості закону, яким диференціюються види дисциплінарних заходів стосовно судді й саме поняття «порушення присяги судді» тощо.

Однак з дати винесення ЄСПЛ рішення у справі «Волков проти України», 09 січня 2013 року, українське законодавство зазнало певних змін, що необхідно враховувати при оцінці перспектив звернення до Європейського суду з прав людини.
По-перше, на даний час переважну більшість членів Вищої ради юстиції складають судді або судді у відставці, що на відміну від фактичних обставин справи «Волков проти України», дає підстави визнавати Вищу раду юстиції судовим органом в розумінні ст. 6 Конвенції. Таким чином тягар доказування для особи, стосовно якої відкрито дисциплінарне провадження, діє зі стадії розгляду її справи у Вищій раді юстиції. Саме на цій стадії заявник має повідомити основні аргументи на свою користь, необгрунтоване й очевидне ігнорування яких Вищою радою юстиції може виступати підставою визнання Європейським судом порушення Конвенції (§127 рішення «Волков проти України»). Варто пам’ятати, що тлумачення національного права відносить до компетенції саме національних судових органів. Поважаючи компетенцію національних органів, ЄСПЛ лише під тиском беззаперечних аргументів проводитиме власне дослідження (перегляд) фактичних обставин, встановлених національними органами.
По-друге, наразі у національному законі встановлено строки давності притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності – три роки. Таким чином, у частині положень справи «Волков проти України» спостерігається прогрес національного закону України.
По-трет’є, актуальним залишається питання «декларативності» рішень Вищого адміністративного суду України (Верховного Суду України) про незаконність звільнення судді з посади й відсутність автоматичної процедури виконання такого судового рішення (§125-126 рішення «Волков проти України»). Проте на даний час, як зазначалося вище, Вища рада юстиції може визнаватися судовим національним органом у смислі Конвенції. Немає сумнівів, що без рішення ВРЮ, яким встановлюється факт дисциплінарного проступку судді, такий суддя не був би звільнений за порушення присяги, зокрема, у так званих «справах майдану». Таким чином доводи щодо «неефективності» наявної в Україні процедури судового захисту прав заявника, якого притягають до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги судді, певним чином послаблюються.

Тепер відмітимо ті аспекти, які на погляд автора необхідно враховувати при оцінці перспектив звернення до Європейського суду з прав людини з питань недотримання ст. 6 і 8 Конвенції при звільненні судді з посади за порушення присяги судді:
1) Важливим доводом звернення залишається відсутність сталої національної практики тлумачення терміну «порушення присяги судді» (у кожній конкретній справі це потрібно доводити!) і диференціації в законі меж відповідальності судді (§180-182 рішення «Волков проти України»).
2) Враховуючи «підвішений стан» Вищої ради юстиції, Вищого адміністративного суду України й Верховного Суду України у зв’язку з їх можливою ліквідацією згідно змін до Конституції України та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2016 року, актуальним залишається питання, чи можуть судді в зазначених судах бути об’єктивно незалежними від виконавчої влади. І відповідно – чи були члени Вищої ради юстиції об’єктивно незалежними при прийнятті відповідних рішень.
3) У окремих рішення Вищої ради юстиції прямо аналізуються питання, чи відносяться можливі процесуальні помилки суддів до так званих «майданівських справ», що може свідчити про суб’єктивну упередженість членів ВРЮ. У цьому ж контексті відритим є питання на наш погляд дещо сумнівного правового статусу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, на підставі матеріалів якої як правило й розпочиналося провадження у Вищій раді юстиції.

Валерій Буняк, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Bsb Partners».

Tags: , ,

Comments are currently closed.