«BSB Partners»Адвокатське об'єднання

“Перемогти сильного супротивника потрібно тричі – у дебюті, мітельшпілі й ендшпілі“ - доктор юридичних наук, чемпіон світу з шахів
Олександр Альохін

Притягнення до адміністративної відповідальності – наслідки закриття справи за спливом строку

Пропонуємо Вашій увазі фрагмент статті, яка опублікована в журналі “Держзакупівлі” адвокатом Евгеном Старчуком.

На сьогодні поширеною практикою захисту під час розгляду справ про адміністративні правопорушення є поєднання позиції доказування невинуватості, тобто відсутності складу адміністративного правопорушення, із подачею заяви про закриття провадження у зв’язку із спливом строків накладення адміністративного стягнення. Така практика виникла у зв’язку із тим, що справи в сфері державних закупівель  достатньо складні,  і потребують вивчення  матеріалів тендерної документації, а отже зачасту направляються до суду вже на грані трьохмісячного строку для притягнення винної особи до відповідальності.

Однак часто як самі особи, що притягнуються до відповідальності, так і їх адвокати забувають про підводні камені та недоліки такої позиції, про що ми детально обсудимо в цій статті.

Так, згідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда справа № 404/2346/16-п, голову комітету з конкурсних торгів було притягнуто до адміністративної відповідальності  за те, що в порушення п.3 ч.1 ст.29, ч.1 ст. 30 ЗУ «Про здійснення державних закупівель»,  під час проведення процедури конкурсних торгів на закупівлю робіт не відхилив пропозиції конкурсних торгів учасників та не відмінив торги, оскільки всі пропозиції конкурсних торгів мали бути відхилені.

Під час апеляційного перегляду даного рішення правопорушником було використано активну позицію захисту та наводилися доводи, про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Однак разом з цим було заявлено про пропуск строку притягнення винної особи до відповідальності.

На підставі цього, суд апеляційної інстанції хоча і встановив відсутність вини апелянта, закрив справу саме за пропуском строку, тобто з нереабілітуючих підстав, що і є найпоширенішою практикою сьогодення, оскільки закрити справу за строками набагато легше, ніж розглядати по суті і закривати за відсутністю складу правопорушення.

Розберемо детально ці дві окремі підстави для закриття справи:

  1. За пропуском строку на притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено  не  пізніш  як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а  при  триваючому правопорушенні  —  два  місяці  з  дня його виявлення, за винятком випадків,   коли   справи   про   адміністративні   правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо  справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього  Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може  бути  накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення,  а  при  триваючому  правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно п.7. ст.247 КУпАП провадження в справі про  адміністративне  правопорушення  не може бути  розпочато,  а  розпочате  підлягає  закриттю  якщо на момент розгляду справи  про  адміністративне закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказають, що суд повинен лише закрити справу, і не вирішувати при цьому жодних інших питань

  1. За відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення:

Згідно п.1. ст.247 КУпАП провадження в справі про  адміністративне  правопорушення  не може бути  розпочато,  а  розпочате  підлягає  закриттю за відсутності    події    і    складу    адміністративного правопорушення

Саме відсутність події та складу правопорушення є фактичним доказом відсутності вини та знімає з особи всі можливі претензії.

Тому з метою доведення своєї невинуватості ми радимо посилатися саме на перший пункт вказаної статті, оскільки на сьогодні суди майже повсякденно закривають справи саме на підставі поданих заяв про пропуск строку, не аналізуючи при цьому, чи взагалі мало місце правопорушення.

Деякі судді взагалі в тексті постанов зазначають, що вважають вину особи доведеною, однак зі спливом строків змушені закрити провадження, і потім ці постанови використовуються слідчими органами чи керівництвом для подальшого розслідування.

Така позиція є грубим порушенням закону, що підтверджує п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за №14, який хоча і стосується транспортних справ, але повністю віддзеркалює нашу ситуацію, де зазначено, що необхідно “звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Вважаємо, що в нашому випадку, враховуючи докази відсутності вини особи, суд повинен був закривати провадження по справі за п.1 ст.247 КУпАП, а п.7 міг застосовуватися лише в тому випадку, коли в справі були б беззаперечні докази його вини.

Підсумовуючи все сказане, не радимо вам одразу ж заявляти про пропуск строків накладення адміністративного стягнення, а використовувати засоби доведення своєї невинуватості та відсутності події і складу правопорушення, а про строк доцільно повідомити суд вже під час апеляційного перегляду із одночасним зазначенням, що він підлягає застосуванню лише за умови надання беззаперечних доказів вини правопорушника.

Tags: , ,

Comments are currently closed.