Договір подружжя про надання утримання
Одним з різновидів домовленості між подружжям на надання утримання є письмовий договір. Він укладається лише за домовленістю сторін і передбачає нотаріальне посвідчення. Закріплення в законі права на укладення такого договору не перешкоджає подружжю укласти усний або письмовий договір без його нотаріального посвідчення.
Проте передбачена цією статтею форма договору надає можливість подружжю, в разі ухилення від його виконання, звернутися за спрощеною формою захисту. Наявність такого договору, посвідченого нотаріально, звільняє зацікавлену особу від необхідності звертатися до суду за примусовим виконанням договору. Вона може отримати примусове виконання договору за нотаріальним написом. Основною характерною рисою такого правочину є добровільність його укладення.
В даному договорі сторони самостійно визначають умови, розмір та строки виплати аліментів. До умов виплати можна віднести обставини, з якими сторони пов’язують виникнення права на аліменти (досягнення певного віку утриманцем, тимчасова відсутність роботи, досягнення визначеного віку дитиною незалежно від її дієздатності тощо), наявність у платника можливості сплачувати встановлений розмір утримання (наприклад, наявність постійного місця роботи або доходу від визначеного роду занять: господарювання на землі, прикладний промисел тощо). Розмір виплати повинен бути зазначений в договорі таким чином, щоб на підставі укладеного договору можна було вчинити виконавчий напис із зрозумілим для виконавця змістом. Тому розмір утримання має бути визначений або у твердій грошовій сумі або у відсотках до отриманого доходу, або з зазначенням виду та розміру натуральної оплати. Строки виплати можуть бути встановлені стосовно періоду дії договору взагалі і стосовно здійснення періодичних платежів. Періодичні платежі, як правило, здійснюються щомісячно, але якщо сторони визначили інші межі, то це не буде підставою для визнання такого договору недійсним, за виключенням випадків, встановлених ЦК. Кінцевий строк дії договору може визначатися посиланням на календарну дату або настанням події (поновлення працездатності, створення іншої сім’ї тощо).
Припинення дії такого договору, як і будь-якого іншого, можливо за умови його виконання (закінчення строку дії) або за обопільною домовленістю сторін, а також у разі неможливості виконання договору з причин, що не залежать від волі сторін (втрата боржником працездатності, загибель однієї з сторін тощо). Сторони не позбавлені можливості змінити умови договору. Така зміна умов договору також може бути здійснена за згодою обох сторін. Примусова зміна умов договору виявляється суперечливою, оскільки відсутність згоди однієї із сторін на встановлення порядку утримання є підставою для судового вирішення спору про стягнення утримання на умовах, визначених не стягувачем аліментів, а законом.
Гарантією виконання цього договору є можливість накладення стягнення на майно боржника на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто без рішення суду.
Договір подружжя про надання утримання, як й інший договір приватного характеру, може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним судом відповідно до Цивільного кодексу України.