Кілька слів про державу Україна: дню Незалежності присвячено
Останніх десять років стосовно формування України як держави різними політиками висловлюються діаметрально різні точки зору: від «держави-помилки» до держави-колиски держав Східної Європи.
Однак, на мій погляд, хоча формування держави України за своїм механізмом і відрізняється від формування таких порівняно молодих сучасних держав як Німеччина, Італія чи Словаччина. Проте сутнісно має спільні корені: національна ідея, інколи різна в різних частинах держави, та праісторичне ядро – в нашому випадку: Київська Русь, Галицьке Князівство, Козацтво тощо.
Україна є класичною молодою європейською державою. Не більше, але й не менше. Державою, формування якої в сучасному вигляді та межах почалося з наближення до точки краху старих імперій: Російської, Австро-Угорської, Османської.
Однак на відміну від наших сусідів: Польщі, Чехословаччини (на той час єдиної держави), Угорщини, Норвегії і т.д., на початку ХХ століття Україна проіснувала лише два роки. Та й то, в постійній громадянській війні, більшовистській окупації та з визнанням лише декількох держав світу.
Чому так відбулося, і Україна ще в 1918 році не стала незалежною? Думаю основна причини не в ментальності чи не готовності українців. На відміну, до прикладу, від проблеми корупції, в цьому питанні основним фактором була наявність «хорошого сусіда».
Саме рішучі й агресивні військові дії Радянської Росії не дозволили Україні як державі відбутися в 1918-1921 роках, не варто шукати тут далеких і сакральних причин. Так, інколи один сторонній фактор може змінювати життя! Наприклад, згадайте пандемію Ковід-19…
За сто років, як бачимо, на жаль мало що змінилося. Однак сьогодні в України значно більше шансів вистояти. Вистояти та гідно увійти в європейську сім’ю.
Проте в боротьбі важливо пам’ятати: держава Україна це Український народ. Без народу, без людей-українців держави не має. Відповідно у війні важливо не лише перемогти, але й зберегти людей. Можливо, інколи потрібно навіть вибирати з застосування принципу пропорційності врядування: люди чи повна перемога в війні. На жаль, і таке буває…
Чи зможе Україна з часом конкурувати за місце не лише європейської, але й великої держави? Чи буде Київ, замість Москви, центром слов’янського світу? Питання, які залежать від нас. Відповідь на них покаже час і наша здатність змінюватися та розбудовувати інституції, до прикладу суд. Інституції в Україні мають, для цього, працювати краще не лише за Росію, але інших наших сусідів. Адже на відміну від них, європейських сусідів, ми матимемо набагато більше проблем в поствоєнній Україні.
Адже на сьогодні очевидно, що в багатьох питаннях ми мало чим відрізняємося від інших пострадянських держав, в першу чергу Росії, а такий стан речей є недопустимим при русі в Західний Світ. Як Москва, діяти ми не зможемо (та й раніше, відверто кажучи не могли, згадайте лише: Україна – не Росія, Л. Кучми), а як Америка чи Британія – не вміємо. І це велика проблема, адже залишатися в невизначеності багато кому вигідно, вигідно фінансово (це й є проблема олігархів).
Однак з вірою у краще та вітаю всіх з днем Незалежності України!