Злочинно обвинувачену в катуванні головного лікаря Охтирської психо-неврологічної лікарні Неофітну Л. П. виправдано судом
27 квітня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області поставив крапку в тривалій справі по абсолютно свавільному обвинуваченні в “катуванні” прокурором Сумської області головного лікаря Охтирскьої психо-неврологічної лікарні Неофітної Л. П., захист якої здійснював адвокат Валерій Буняк. У цей день суд виправдав Неофітну Л. П. у всіх предявлених обвинуваченнях, які стороні захисту за своїх характером нагадували стілінські часи застосування прокурорами кримінального закону.
Нажаль, протиправні й абсурдні доводи прокурора Матійчука, без жодного критичного аналізу, підхопили численні журналісти, у тому числі телеканалу “1+1”, і повторювали тим самим гротескні конструкції обвинувачення. Більше того, не дивлячись на явну невідповідність підозри Кримінальному кодексу, Нефіотна Л. П. була взята під варту слідчим суддею, і лише після вступу в справу адвоката Валерія Буняка Апеляційний суд Сумської області звільнив
Нефітну Л. П. з під варти.
Нижче приводиться витяг з вироку, який дає стороні захисту скромну надію все ж таки добитися подальшого притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 372 КК України колишнього прокурора Сумської області:
“Неофітній Л. П. інкримінується невиконання обов`язку створити у лікарні умови, які є найбільш сприятливими для лікування пацієнтів, а також забезпечують наналежному рівні збереження життя і здоров`я робітників та пацієнтів лікарні, безпідставне, всупереч вимогам ст.ст. 2,5,7,25 Загальної декларації з правлюдини,ст.ст.3,14Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод та ст.1Протоколу№ 12 до цієї Конвенції, ст. ст. 21, 22, 24, 28 Конституції України та ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» ставлення до пацієнтів очолюваного нею закладу, як до осіб, які обмежені у основних особистих і соціальних правах через їх психічні хвороби, є нижчими за неї за соціальним статусом, тобто дискримінація пацієнтів КЗ СОР «ОСПЛ №2» за ознакою їх належності до соціальної групи осіб, які хворіють на психічне захворювання та умисне утримання пацієнтів лікарні в умовах пониженого температурного режиму, що є шкідливим для їх життя і здоров`я та заподіює їм фізичні і моральні страждання, без надання їм при цьому належної медичної допомоги та без ініціювання вжиття будь-яких заходів для усунення факторів, що негативно впливають на стан їх здоров`я, зокрема впливу пониженої температури у приміщеннях, що поставило пацієнтів лікарні в умови, що є небезпечними для їх життя, так як внаслідок психічних хвороб та особливого режиму утримання в лікарні і застосованого до них лікування пацієнти позбавлені можливості самостійно вжити заходів до самозбереження.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 127 КК України (в редакції, чинній на час вчинення діяння), відповідальність настає за катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.
Отже, основним об`єктом катування є здоров`я, додатковим обов`язковим об`єктом є воля, честь і гідність особи.
Об`єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями – нанесенням побоїв, мученням або іншими насильницькими діями; 2) наслідками у виді заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання; 3) причинно-наслідковим зв`язком між вказаними діями і наслідками.
Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом та спеціальною метою.
Побої є умисним завданням потерпілому (потерпілій) ударів, які заподіяли фізичний біль і не спричинили тілесних ушкоджень, щипки, поштовхи та інше.
Мучення – це насильницькі дії, пов`язані з тривалим позбавленням їжі, пиття чи тепла, утримання в шкідливих для здоров`я умовах.
Інші насильницькі дії фізичний вплив на людину, який викликає болісні відчуття, однак не спричиняє тілесних ушкоджень.
Таким чином, при вирішенні питання наявності вини у Неофітної Л. П. у вчиненні злочину,визначеного ч.1ст.127КК України необхідно дослідити,які саме дії були вчинені Неофітною Л. П., що складають об`єктивну сторону злочину (нанесення побоїв, мучення, інші насильницькі дії); наявність наслідків у виді заподіяння потерпілим сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання; причинно-наслідковий звязок між діями та наслідками; наявність умислу на вчинення таких дій та спеціальної мети.
Виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 127 КК України, з об`єктивної сторони дії Неофітної Л. П. мають полягати в умисному здійсненні мучення пацієнтів лікарні шляхом утримання в умовах пониженого температурного режиму, отримання потерпілими фізичних чи моральних страждань, внаслідок яких заподіюється шкода їх здоров`ю та причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.
З суб`єктивної сторони такі дії мають бути вчинені з прямим умислом, тобто особа має усвідомлювати, що нею вчиняються визначені дії з конкретного мотивую для настання наслідків у виді спричинення фізичного болю, фізичних чи моральних страждань іншим особам та бажати їх настання.
Разом з тим, стороною обвинувачення не конкретизовано, якими саме умисними діями Неофітна Л. П. здійснювала утримання пацієнтів в лікарні. Так, порядок поміщення до психіатричних закладів, перебування та виписки з таких закладів законодавчо унормований? при цьому підставами госпіталізації та виписки пацієнтів є оцінка стану їх психічного здоров`я, а не рішення головного лікаря.
Дослідженими доказами встановлено, що протягом періоду листопад 2016 січень 2017 р.р. у КЗ СОР «ОСПЛ №2» спостерігалася невідповідність температурного режиму у відділеннях закладу температурному режиму, встановленому нормами ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я», що підтверджується журналами фіксування температури, показами свідків.
Разом з тим, як вбачається з журналів фіксування температури, та показів свідків працівників закладу, в попередні опалювальні періоди, зокрема, 2015-2016 р.р., температурний режим також не відповідав режиму встановленому нормами ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я».
Так, приміщення закладу побудовані задовго до прийняття ДБН В.2.2-10.2001, потребували ремонту, що підтверджується дефектними актами.
Фінансування закладу протягом тривалого часу забезпечувалося менш ніж наполовину, що підтверджується як інформацією КЗ СОР «ОСПЛ №2» так і адміністрацією управління охорони здоров`я СОР, показами свідків працівників закладу.
Протягом 2016 року Неофітна Л. П., як головний лікар КЗ СОР «ОСПЛ №2» зверталася до управління охорони здоров`я Сумської обласної ради з клопотанням про виділення коштів на придбання палива, заміну котлів, що підтверджується відповідними заявами та клопотаннями, зареєстрованими як в журналах вихідної кореспонденції КЗ СОР «ОСПЛ №2» так і журналах вхідної кореспонденції управління охорони здоров`я СОР, малися звернення до народного депутата у сприянні фінансування для покращення умов у закладі.
Виділення коштів на забезпечення потреби закладу в паливі на опалювальний період внаслідок здорожчання цін було здійснене не в повному обсязі, дофінансування відбулося в січні 2017 р., що підтверджується відповідними повідомленнями.
Після зниження температури, як вбачається з пояснень потерпілих, свідків, пацієнтам лікарні виділялися додаткові ковдри, організовувалося додаткове тепле пиття, використовувалися більш теплі палати, обвинуваченою Неофітною Л. П. вказувалося на необхідність здійснення контролю за кочегарами з метою забезпечення їх належної роботи. При цьому, обвинувачена, медперсонал та працівники лікарні щодо температурного режиму перебували в рівних умовах з пацієнтами закладу.
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_15 , та підтверджується показами інших свідків лікарів закладу, свідок телефонував до родичів тих пацієнтів, які за своїм станом могли перебувати поза межами закладу, пояснював ситуацію з температурним режимом та пропонував забрати їх додому.
При цьому обвинувачена не вчиняла дій щодо перешкоджання у вибутті цих пацієнтів, що також свідчить про відсутність підстав для висновку про умисне штучне створення обвинуваченою умов пониженого температурного режиму для утримання з метою мучення пацієнтів закладу.
В період січня 2017 року відбулося зниження температури, про що Неофітною Л. П. було направлено доповідну записку начальнику управління охорони здоров`я СОР і під час здійснення перевірки температурного режиму було встановлено, що температура у відділеннях закладу становить 13-180С, що зафіксовано актом перевірки від 13.01.2017.
Після ліквідації пориву температура у закладі підвищилася та стабілізувалася до 18-24 градусів.
Отже, дослідженими доказами не підтверджується вчинення Неофітною Л. П. умисних дій з утримання пацієнтів у закладі з умисно пониженим температурним режимом з метою дискримінації як осіб, які страждають психічними розладами.
Відсутність об`єктивної сторони виключає посягання на об`єкт злочину, тягне за собою відсутність суб`єктивної сторони, як повного відображення об`єктивних ознак діяння у свідомості суб`єкта, а також відсутність суб`єкта злочину.
Аналізуючи досліджені докази щодо обвинувачення Неофітної Л. П. за ч. 3 ст. 135 КК України суд виходить з такого.
Неофітна Л. П. обвинувачується в тому, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися у завідомому залишенні без допомоги у період з 15.11.2016 по 13.01.2017 пацієнтів КЗ СОР «ОСПЛ № 2», які перебували в небезпечному для життя стані і були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через психічну хворобу та особливий режим утримання в психіатричній лікарні, у той час коли вона, як керівник закладу зобов`язана була піклуватися про пацієнтів і мала змогу надати їм допомогу, а також сама поставила їх в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть пацієнтів ОСОБА_473 , ОСОБА_472 , ОСОБА_474 та ОСОБА_484 , вона скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 135 КК України.
Згідно диспозиції ч. 3 ст. 135 КК України відповідальність настає за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 135 КК України відповідальність настає за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Об`єктом злочину є життя та здоров`я особи, яка: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
З об`єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.
Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання смерті є підставою для кваліфікації діяння за ч. 3 ст. 135.
Суб`єкт злочину особа, яка була зобов`язана піклуватися про потерпілого і мала можливість надати йому допомогу або сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.
З суб`єктивної сторонизлочин характеризується прямим умислом: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що зобов`язана піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, і бажає чинити саме так. Ставлення до наслідків характеризується необережністю.
За твердженням сторони обвинувачення, Неофітна Л. П. будучи керівником закладу, яка зобов`язана створити належні умови для збереження життя та здоров`я пацієнтів, достеменно усвідомлювала, що умови, в яких утримуються пацієнти, є небезпечними для їх життя і здоров`я, і залишаючи пацієнтів лікарні в умовах пониженого температурного режиму, без надання їм при цьому належної медичної допомоги та без ініціювання вжиття будь-яких заходів для усунення факторів, що негативно впливають на стан їх здоров`я, зокрема впливу пониженої температури у приміщеннях, вона ставить пацієнтів лікарні в умови, що є небезпечними для їх життя, а також те, що внаслідок психічних хвороб та особливого режиму утримання в лікарні і застосованого до них лікування пацієнти позбавлені можливості самостійно вжити заходів до самозбереження, а також розуміла, що своїми описаними вище діями, зокрема утриманням в умовах пониженого температурного режиму, вона сама поставила пацієнтів у небезпечний для життя стан. Обвинувачена не вжила заходів для надання пацієнтам КЗ СОР «ОСПЛ №2» будь-якої допомоги, упродовж листопада 2016-січня 2017 року не вчинила жодних дій для відвернення впливу пониженої температури на пацієнтів, які утримувалися в лікарні, поставивши таким чином пацієнтів лікарні у небезпечний для життя стан через понижений температурний режим у приміщеннях, що в подальшому спричинило смерть потерпілих.
Разом з тим, як вже зазначалося, перебування у закладі з надання психіатричної допомоги осіб, які потребують лікування, нормативно регламентоване, як нормативно регламентована діяльність закладу та функціональні обов`язки працівників закладу.
За своїми посадовими обов`язками головний лікар закладу здійснює керівництво лікарнею, організовує та відповідає за всю лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську і фінансову діяльність лікарні.
Безпосереднє лікування конкретних пацієнтів здійснює лікар, визначений відповідно до встановленого порядку.
Догляд за хворими та виконання призначень здійснює медперсонал відповідно до визначених функцій.
Стороною обвинувачення не конкретизовано, які саме дії Неофітна Л. П., як головний лікар закладу, мала вчинити і не вчинила, для забезпечення належного температурного режиму у закладі.
У закладі були здійснена закупівля палива в межах обсягів фінансування, здійснена перевірка опалювальної системи, вживалися заходи для заміни котлів, здійснювалося повідомлення про необхідність заміни системи опалення в зв`язку з тривалим часом її експлуатації. Зазначене підтверджується відповідними дослідженими актами, повідомленнями, договорами, показами працівників закладу.
Судом не встановлено факту умисного створення Неофітною Л. П. умов зниженого температурного режиму у відділеннях закладу. Крім того, у закладі, навіть за умов зниженого температурного режиму, здійснювалося лікування пацієнтів лікуючими лікарями та догляд медперсоналом, тому позиція сторони обвинувачення, що Неофітна Л. П., як головним лікарем, пацієнти були поставлені в умови, які загрожували їх життю та здоров`ю, не доведена належними доказами.
Як вбачається з досліджених доказів, протягом періоду часу, коли почалося зниження температури, Неофітна Л. П. давала розпорядження про видачу додаткових ковдр, додаткове тепле пиття, додатковий одяг пацієнтам, що підтверджується показами свідків. 10.01.2017 нею було здійснено повідомлення про незадовільний температурний режим до управління охорони здоров`я СОР, після чого було здійснене переведення частини пацієнтів до інших закладів відповідного профілю, однак частина пацієнтів відмовилася від переведення, що спростовує доводи про невжиття жодних заходів для усунення негативного впливу на здоров`я пацієнтів фактору зниження температури.
Крім того, пацієнтам, які перебували у закладі, надавалося лікування. Правильність діагностики та його достатність не є предметом дослідження складу кримінального правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 135 КК України.
Дослідженими доказами не підтверджується наявність прямого причинного зв`язку між перебуванням пацієнтів, що в наступному померли, в умовах зниженої температури та виникненням і розвитком пневмонії.
Висновки комісійних експертиз при зазначенні пневмонії причиною смерті потерпілих, не вказують на причину її виникнення та містять зазначення ряду факторів, в тому числі суб`єктивних, які сприяли розвитку пневмонії, як от наявні хронічні захворювання, спосіб життя померлих, вживання алкоголю, що жодним чином не могло залежати від дій чи бездіяльності обвинуваченої. Також у висновках зазначається про неналежність діагностики, недостатнє і неправильне лікування, що також могло сприяти розвитку пневмонії та її тяжкому перебігу, що призвело до смерті потерпілих, однак безпосередня відповідальність за діагностування та призначення лікування покладається на лікуючого лікаря, яким обвинувачена відносно померлих не являлася.
Таким чином, твердження щодо поставлення обвинуваченою потерпілих в умови, небезпечні для їх життя та здоров`я та залишення їх у небезпеці спростовуються дослідженими доказами.
Отже, відсутність об`єктивної сторони виключає посягання на об`єкт злочину, тягне за собою відсутність суб`єктивної сторони та відсутність суб`єкта злочину.
Щодо обвинувачення Неофітної Л. П. за ч. 4 ст. 72 ч. 1 ст. 366 КК України суд дійшов такого висновку.
Неофітна Л. П. обвинувачується в тому, що розуміючи невідворотність покарання за скоєне кримінальне правопорушення у вигляді завідомого залишення без допомоги ОСОБА_472 , ОСОБА_473 , ОСОБА_475 та ОСОБА_476 , які перебували у небезпечному для життя стані і були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, вона організувала приховування вказаного кримінального правопорушення, а саме попросила раніше знайому в силу своїх посадових обов`язків ОСОБА_8 , яка відповідно до наказу головного лікаря КЗ «Охтирська ЦРЛ» №828 від 01.08.2003 працює завідуючою патологоанатомічного відділення КЗ «Охтирська ЦРЛ» та лікарем-патологоанатомом, внести до офіційних документів – протоколів (карт) патологоанатомічного дослідження хворих ОСОБА_474 № 67 від 01.12.2016, ОСОБА_471 № 69 від 05.12.2016, ОСОБА_472 № 70 від 05.12.2016, ОСОБА_473 № 74 від 19.12.2016, завідомо неправдиві відомості щодо причин смерті померлих, зазначивши, що вони померли від захворювань, не пов`язаних з пневмонією та її ускладненнями, таким чином, підбуривши ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
За диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції на час вчинення діяння) відповідальність настає за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Згідно положень ч. 4 ст. 27 КК України (в редакції на час вчинення діяння) підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
Стороною обвинувачення не зазначено, коли, за яких умов та з яких підстав Неофітна Л. П. попрохала ОСОБА_8 внести останню неправдиві відомості до протоколів патологоанатомічних досліджень.
На переконання суду, факт попереднього працевлаштування Особа_8 в КЗ «Охтирська ЦРЛ» без будь-яких інших доказів в підтвердження домовленості між Неофітною Л. П. та ОСОБА_8 про умисне внесення останньою неправдивих відомостей про причину смерті хворих на прохання Неофітної Л. П. з метою приховування злочину, не може з беззаперечністю свідчити про підбурювання Неофітною Л. П. до вчинення ОСОБА_8 злочину.
Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження вчинення Неофітною Л. П. дій з метою схиляння ОСОБА_8 до внесення неправдивих відомостей до протоколів (карт) патологоанатомічного дослідження хворих ОСОБА_474 № 67 від 01.12.2016, ОСОБА_471 № 69 від 05.12.2016, ОСОБА_472 № 70 від 05.12.2016, ОСОБА_473 № 74 від 19.12.2016 щодо причин смерті померлих.
Таким чином, дослідженими доказами судом не встановлено об`єктивної сторони кримінального правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України у діях Неофітної Л. П., що виключає наявність суб`єктивної сторони та самого суб`єкта кримінального правопорушення”.